Похід по Кіпру — острову пікапів та котів. Частина 2

(…Продовження) Стрімкими серпантинами автобус вивіз нас у саме серце гір Троодос – на однойменну площу на висоті близько 1800 метрів над рівнем моря. Саме тут сходяться основні дороги, які, ніби тонкою паутинкою, перетинають майже усю гірську систему. Тому тут доволі добре розвинута інфраструктура: є і готель, і магазин, і ресторан, і ціла купа різних сувенірних крамничок. На площі нам зустрівся ще один дідусь-кіпріот – продавець фруктів та овочів. В сфері продажів він справжній ас. Дідусь настільки гарно вміє продавати свою продукцію, що ніхто від нього не повертається з пустими руками. Товар купує майже кожен перехожий. Можливо це тому, що головний девіз дідуся: «Try before to buy» (спробуй перед тим як купити), тобто спершу він нам давав усе спробувати, а потім ми уже змушені були щось у нього купити (совість не дозволяла зробити по іншому). Та і гарний настрій дідуся, доброзичливість, щирість, його співи теж підкуповували нас.

DSC_0212

Наситившись кіпріотськими фруктами, ми розпочали своє перше знайомство з горами. Залишивши свої рюкзаки в кемпінгу, рушили по стежці Аталанта, яка обходить по колу найвищу вершину Троодоса – Олімп. До речі, на саму вершину піднятися не можна, оскільки там розташовується британська військова частина (на сьогодні 2 % острова Кіпр є територією Великобританії). Зі стежки відкриваються дуже гарні панорами на Троодос та гірські села навколо. Сам же маршрут цією стежкою є дуже легким, адже немає ні підйомів, ні спусків, а через кожні 500 м маршруту розміщуються видові майданчики, де обов’язково встановлена лавка. Цікавою особливістю туристичних стежок Кіпру є те, що кожне дерево, кущ чи нова гірська порода, які розміщуються по маршруту, підписані, тобто, ви можете не лише милуватися краєвидами, а і вивчати рослинний світ та геологічні особливості місцевості. На свою першу ночівлю в горах ми розмістилися на одному з пікнік сайтів.

DSC_0178

DSC_0196

Наступний ранок нас зустрів невеличким дощем (досить рідкісне для Кіпру явище в цю пору року), хоча це додало певного шарму, адже першу половину дня ми рухалися по стежці Каледонія, яка пролягає по каньйону річки Кріос Потамос, де поєднання таких погодних умов і тропічної рослинності ніби перенесло нас у джунглі. Ця стежка вивела нас до однойменного водоспаду Каледонія – одного з найбільших та найгарніших водоспадів країни. В цьому прекрасному місці ми вирішили перепочити та пообідати, і саме тоді ми вперше безпосередньо познайомилися з господарями Кіпру – котами.

DSC_0234

DSC_0274

DSC_0276
Наш традиційний кіпрський обід

Справді, Кіпр – острів котів. Вони всюди і скрізь почувають себе справжніми володарями. Проте кіпріотські коти відрізняються від наших, адже багато з них здичавіли і живуть самі у своїй общині. Майже всі коти, яких ми зустрічали на острові, були з бойовими травмами: у когось відкушене вухо, у когось підбите око. Щовечора ми чули як вони вирішували якісь питання між собою (мабуть хто буде перевіряти наші речі), а вже вночі хтось з котів копошився у нашому посуді. Найбільше групування котів, яких ми нараховували в одній локації, налічувало 18 хвостів.

Это слайд-шоу требует JavaScript.

Після обіду ми завітали до мальовничого села Пано Платрес, де поповнили запаси провізії та вийшли на зв’язок з рідними. Селом даний населений пункт важко назвати, адже це одне з найвідоміших поселень гірського Кіпру. Даний курорт ще в ХХ столітті користувався велидким попитом у британців. Тому тут ціла купа готелів, вілл, ресторанів і барів. Нагулявшись вдосталь Платресом, вирушили на ночівлю до чергового пікнік-сайту. Це був найгарніший і найвидовіший пікнік-сайт з усіх на яких ми зупинялися. Столики під навісами, сучасні туалети, дитячі майданчики серед буйної зелені у поєднанні з неймовірною панорамою, яка відкриваються на урвище і річковий каньйон за якими вдалині видніються гірські села.

DSC_0291

DSC_03014
DSC_0327
DSC_0337

Ранком наступного дня ми завітали у найвисокогірніший монастир Кіпру – Троодітісса. Вхід до цього монастиря вільний, проте його служителі туристам не дуже раді, а для паломників дорога завжди відкрита. Тому, «перетворившись» на паломників, ми змогли відвідати цю святиню. Варто зауважити, що Кіпр православна країна, а Кіпрська православна церква – одна з найстаріших у світі. Ще у 1 столітті тодішня влада країни вперше у світі офіційно визнала християнство. Саме тому острів користується популярністю у паломників та туристів. На Кіпрі дуже багато старовинних церков та монастирів.

Это слайд-шоу требует JavaScript.

Після відвідування святині, поступово спускаючись з гір, ми завітали у два справжні автентичні гірські села Кіпру – Агіос Дімітріус та Трейс Елієс, куди ще не дісталася глобалізація та безкінечні натовпи туристів. Особисто мене дуже вразили ці поселення. Здавалося, що я потрапив в якусь минулу епоху – вузенькі кам’яні вулички, невеличкі будиночки під червоною черепицею та виноградною лозою, які фактично налазять один на одного. В центрі кожного з цих поселень розміщується висока дзвіниця та кам’яна церква і, звичайно, магазинчик і таверна. В Трейс Еліес ми зупинилися на обід і повною мірою познайомилися з цим гірським поселенням та його місцевими жителями (хоча їх чомусь у поселеннях такого типу зустрічалось дуже мало і переважно це були люди похилого віку).

DSC_0391DSC_0419

DSC_0419

Это слайд-шоу требует JavaScript.

Втамувавши голод і спрагу, наша команда вийшла на маршрут – стежку «венеціанські мости», яка повторює шлях караванів якими венеціанці у 15-16 столітті возили мідь з гір Троодоса до гаваней міста Пафос. На своєму шляху вони будували кам’яні мости через річки, які збереглися у гарному стані до теперішнього часу, та і простоять ще напевно не одне століття.

DSC_04847

Десь на третині маршруту, ми вийшли на автодорогу, на обочині якої почали спостерігати доволі дивні речі. Всі будиночки, повз які ми проходили, були обвішані скелетами тварин та птахів, чудернацькими фото, на яких зображені мертві люди, різноманітними знаками та емблемами. Всюди були розкидані дитячі іграшки, а дерева обвішані ляльками. Складалося дуже гнітюче та неприємне враження, яке ще й підсилювалося дещо поганими погодніми умовами і відсутністю не те що людей, а і машин на трасі, яка, до речі, до цього була досить жвава. Ми наче потрапили у фільм «Поворот не туди».

Это слайд-шоу требует JavaScript.

Проте, вже через якісь 20 хвилин, наша група вийшла до першого з трьох найвідоміших Венеціанських мостів – Елія, а десь через кілометр дійшла до найбільшого моста – Калефос, недалеко від якого ми і стали на ночівлю. Сильна злива не дала повною мірою насолодитися тим заспокійливим дзюрчанням річки, тією могутністю мосту, але і в цьому був свій шарм і своєрідна пригода.

DSC_0492o

DSC_0516

Наступного дня ми продовжили рух по маршруту, яким ходили венеціанці. Цього дня була чи не найбільш гірська ділянка маршруту. Хоча абсолютні висоти не досягали і 600 метрів, проте рух спочатку вузеньким каньйоном, а потім різкі спуски і підйоми по кам’яній стежинці складали враження ніби ми десь в горах Афганістану. Дорогою нам зустрівся ще один венеціанський міст – Рудія. Місцем нашої ночівлі, відповідно пунктом до якого ми прямували, було покинути турецьке село Врешія (всі його колишні мешканці турки виїхали ще у 1974 році на північ острова через сумнозвісний конфлікт, внаслідок якого на сьогодні острів розділений на дві частини). Так як ми його досягли одразу по обіді, то мали досить багато часу на вивчення даного села. А вивчати було що. Напівзруйновані будівлі в оточенні мигдалевих, оливкових, апельсинових, лимонних садів так і манили до себе. Єдиною ознакою життя у селі були віслюки, які вільно паслися по усій території. Але на вигляд вони були не здичавілі, хтось то за ними доглядав. Але хто? Проте ми не переймались даним питанням, бо залюбки і з величезним апетитом за обидві щоки наминали роздобуті мигдалеві горіхи, стиглі і дуже смачні апельсини, а у вечері смакували ароматним чаєм з лимоном. І хоч навкруги у горах вирувала гроза, на нашому перевалі панувала тиша і спокій. Всі з нетерпінням чекали завтрашнього дня і нових пригод.

DSC_0556DSC_0535

DSC_0535

Это слайд-шоу требует JavaScript.

Прокинувшись рано вранці, ми знову одягли наші рюкзаки і відправились в село Галатарія звідки о 10 годині планували вирушити до узбережжя на місцевому автобусі. Так як дістатись до села нам вдалося дещо швидше, ніж планувалось, ми мали змогу завітати до місцевої виноробні та посмакувати смачним вином. Декілька бутилочок прикупили як сувеніри для рідних і друзів. Проте на зупинці місцевий дідусь на червоному пікапі сповістив нам, що ми даремно чекаємо нашого автобуса, адже сьогодні неділя, а в неділю по цьому маршруту нічого не їздить (на жаль про це на жодному інформаційному сайті не йшлося). Він порадив пройти декілька кілометрів до головної траси і там щось піймати. Тому нам нічого не залишалося, як послідувати його пораді. Пролежавши обабіч головної дороги і чекаючи хоч на якийсь автобус, ми зрозуміли, що наші сподівання марні. Тому вирішили діяти активно. Ще з півгодини ми намагалися автостопити, але і це не допомогло. Воно і не дивно, не кожен ризикне підвести 6 бородатих хлопців і 1 дівчину з величезними рюкзаками. Але світ не без добрих людей. Біля нас зупинився той самий дідусь на червоному пікапі. Було видно, що він усіма силами хоче нам допомогти: дідусь і сам готовий був нас усіх в пікап погрузити, але це великі штрафи, і намагався зупиняти інші авто і домовлятися з водіями. Але все було марно. Тому дідусь запропонував нам визвати його друга таксиста, що їздить на мінівені, на що ми радо погодились.

DSC_0683

DSC_0674

Через пів години, зручно вмостившись, ми нарешті прямували до узбережжя Середземного моря….

Далі буде…Похід по Кіпру – острову пікапів та котів. Частина 3

Марущинець Андрій, Тетяна Прокопчук

Похід по Кіпру — острову пікапів та котів. Частина 2: 4 комментария

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход /  Изменить )

Google photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google. Выход /  Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход /  Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход /  Изменить )

Connecting to %s