Подорож до «п’яти земель» (Чінкве Терре). Частина 2. Вернацца, Монтероссо та Ріомаджоре

Після прогулянки ранковою Корнілією та запашної італійської кави ми відправилися в трекінг до наступного з містечок п`ятиземелля.

День виявився сонячний та теплий, тож у гарному настрої розпочали рух. Як і вчора ми обрали не найкоротший (платний) маршрут, а дещо складніший — з більшим набором висоти. Проте, я вважаю, що він теж не менш цікавий і є прекрасною альтернативою для тих, хто має більше часу у своєму розпорядку.

Першу частину дороги ми рухалися паралельно морю через оливкові сади та виноградники, а потім нас чекав доволі стрімкий підйом до невеличкого селища Сан Бернардино, яке розміщується практично на вершині гори на висоті близько 400 метрів, та з якого відкривається незабутній вид на Корнілью, на розчленоване морем узбережжя Чінкве Терре та Лігурійське море.

Йдучи крізь виноградники на схилах пагорбів Чінкве Терре, ми неодноразово зустрічали залізні конструкції, які йдуть стрімко в гору посеред виноградних насаджень. Це монорельси — так звана виноградна «мінізалізниця», адже по ним курсують мініпотяги з вагонетками. Справа в тому, що схили тут дуже круті, а виноград вирощують на штучно створених терасах. В період збору винограду ці конструкції використовуються для транспортування врожаю до виноробні чи точки, звідки його вже можна забрати іншим транспортом.

Загалом Чінкве Терре славиться своїм вином. Тут виготовляють, насамперед, білі сухі та десертні вина. Найпоширенішими сортами, які культивуються в пятиземеллі, є Боско, Альбарола та Верментіно, а також лікер Шаккетра, який виготовляється із в’яленого винограду.

Після маленького перепочинку в Сан- Бернардіно ми вирушили до наступного з містечок пятиземелля — Вернасси. Шлях був не складним — постійний спуск обабіч автомобільної дороги повз численні виноградники та оливкові сади. Також дорогою ми неодноразово помічали дерева хурми з масою стиглих плодів на них, і мені доводилося якось відволікати Таню, щоб вона не полізла на одне з них, адже любителю цього фрукта втриматися було дуже важко.

Головна вулиця Вернацци вивела нас до головної площі, розміщеної біля моря, поруч з гаванню. Саме тут відпочиває найбільша кількість туристів, адже звідси відкривається найкраща панорама на місто. З усіх містечок Чінкве Терре саме Вернацца, на наш погляд, є наймальовничішою.

Після відпочинку та фотосесії на фоні міста ми попрямували до замку Дорія та сторожевої вежі Белфорта, звідки можна роздивитися містечко з іншого ракурсу. Зайти туди коштувало лише 1,5 євро.

Оскільки в цей же день нам потрібно було повертатися до Флоренції, і часу на відвідини ще двох з п’яти містечок Чінкве Терре залишалося дуже мало, ми вирішили далі пересуватися потягом. Переїзд з Вернацци до Монтероссо зайняв у навс всього лиш 4 хвилини.

Монтероссо — найбільше за площею та населенням містечко, яке має більш рівнинний рельєф та великий пісчаний пляж. Пагорб святого Христофоро розділяє місто, так би мовити, на дві частини – старовинну середньовічну та нову, яка нагадує класичний морський курорт з готелями, ресторанами та розважальними закладами. Через тунель під пагорбом Христофоро ми вийшли на вулички старого міста, прогулялися ними, покуштували смачного місцевого морозива та насолодилися спокоєм туристичного містечка в несезон (хоча таке відчуття, що несезону тут майже не буває).

А вже на заході сонця, все тим же потягом ми дісталися до останнього з містечок Чінкве Терре – Ріомаджоре. Воно розміщується практично на скелях й умовно його можна розділити на три частини – вокзал, центр та рибацький квартал. Всі ці частини з’єднуються між собою тунелями. Найбільш відомі панорами на місто відкриваються з рибацького кварталу, але й туристів тут найбільше, тож, щоб сфотографуватися, потрібно трішки зачекати доки дійде черга. На жаль, на прогулянку Ріомаджоре у нас було тільки 40 хвилин, то ж ми не змогли детально ознайомитися з його видами, вуличками, головними будівлями.

За враженнями та емоційною складовою ця подорож була неймовірною — мальовничі краєвиди, від яких перехоплює подих, тиша і спокій туристичного містечка в міжсезоння, романтика та славнозвісний італійський колорит, темперамент, гостинність місцевих жителів. Приємні спогади й досі зігрівають нас у ці холодні зимові вечори і додають сил й натхнення в очікуванні неймовірних пригод та подорожей, які попереду в усіх членів клубу мандрівників «Подорожуй толково». Приєднуйся і ти.

Андрій Марущинець, Тетяна Прокопчук

В листопаді ми плануємо знову пройтися стежками Чінкве Терре — запрошуємо і Вас: Трекінг по Італії. Чінкве Терре + Флоренція та Піза

Подорож до «п’яти земель» (Чінкве Терре). Частина 2. Вернацца, Монтероссо та Ріомаджоре: Один комментарий

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход /  Изменить )

Google photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google. Выход /  Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход /  Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход /  Изменить )

Connecting to %s