Рубрика: Париж

Як і обіцяли, четвертий блок розповіді про нашу подорож до Парижу ми присвячуємо повністю опису планування та бюджету поїздки. В даній статті на прикладі нашої останньої поїздки ми спробуємо розкрити особливості організації та планування самостійної поїздки за кордон загалом не лише до «міста мрії», а і до будь-якої країни світу. 

Перше завдання – визначитися з містом так країною, які хочете побачити. Далі переходимо до більш складної частини планування – визначення дат поїздки та пошуку варіантів яким видом транспорту туди дістатись.

Як на мене, з Києва найбільш зручним та швидким способом потрапити в ту чи іншу країну чи місто є переліт літаком. Проте, багатьох відлякують відносно високі ціни на переліт. Однак, з появою Low-cost авіа компаній, авіатранспорт став уже не розкішшю. Інколи він може бути значно дешевшим ніж потяг чи автобус.

Low-cost, дослівно, «низька вартість» — це бюджетні авіалінії, які за рахунок зниження операційних витрат (літаки проводять більше часу в повітрі, ніж у аеропорту, використання нових літаків, збільшення кількості місць за рахунок ущільнення крісел, відсутність харчування) пропонують дуже вигідні тарифи на переліт.

Найдешевші квитки на літак зазвичай з’являються за 2-3 місяці до запланованої дати подорожі. Для моніторингу цін та наявності квитків я використовую агрегатори-пошуковики. Моїми найулюбленішими є:

https://www.skyscanner.com.ua

http://www.azair.eu

Принцип їх роботи схожий та дуже простий – задаєте місто чи країну відправлення та призначення, орієнтовні дати чи термін перебування – і  вам видає готові результати, які можна сортувати за ціною, тривалістю тощо. Таким чином я дізнаюся вартість та авіакомпанію, яка пропонує переліт. Далі переходжу на сайт безпосередньо авіакомпанії та бронюю квиток.

В Україні поки мережа Low-cost авіакомпаній не надто широка (хоча додає оптимізму вихід Ryanair на наш ринок),  тому найоптимальнішим та дешевим варіантом побудови  маршруту є подорож через Польщу, де доволі широка мережа Low-cost авіа компаній, що породжує високу конкуренцію, а отже і наявність дешевих рейсів у більшість країн Європи.

Так, при побудові маршруту до Парижу найзручнішим і найвигіднішим варіантом для нас виявився переліт через Польщу:  до Варшави Wizzair (по 16 євро з людини), з Варшави до Парижу Ryanair (по 25 эвро), з Парижу до Варшави  Ryanair (по 49 эвро), з столиці Польщі не було вигідних перельотів, тому до Києва відправилися автобусом (по 21 євро). Квитки на автобус бронювали через https://busfor.ua.

Варто зауважити, що дешеві тарифи діють виключно на переліт з ручною поклажею, а додатковий  багаж та інші послуги можуть значно підвищити вартість перельоту. Ми ж подорожуємо з невеличкими рюкзаками (20-25 л), місткість яких нас повністю задовольняє.

Щоб уникнути неприємних ситуацій з втратою часу, запізненням на стиковочні рейси, тощо, та заощадити бюджет подорожі, доцільно також завчасно планувати переїзди з аеропорту до міста та зворотно в аеропорт.

Наприклад, у Варшаві є два міжнародні аеропорти – Шопена, куди прилітають більшість рейсів з України (зокрема Візейр), і Модлін, який розміщюється за 40 кілометрів від міста та обслуговує переважно рейси Ryanair. Між аеропортами 2-3 години їзди, тож при плануванні своєї подорожі зважайте, що між рейсами має бути більше 5 годин. Варто звернути увагу і на вартість добирання до аеропортів.

З аеропорту Шопена, який знаходиться в межах міста до центру Варшави можна доїхати громадським транспортом (автобус 175 та 178). Коштує квиток 4,40 злотих (33 грн.).

Автобуси до аеропорту Модлін відправляються від будівлі Палацу Культури та Науки, яка знаходиться в самому центрі Варшави. Квитки на автобус я брав зазделегідь на сайті https://www.modlinbus.com , що дало можливість зекономити (замість 35 злотих наші квитки коштували 20 злотих).

 

Також є можливість відправитися одразу від аеропорту Шопена до аеропорту Модлін, і у зворотному напрямку. Купити квитки, дізнатися графік та тривалість руху можна на тому ж сайті https://www.modlinbus.com.

Наступним важливим напрямом планування поїздки є пошук та бронювання житла. Для цього я використовую сервіси оренди житла Booking.com (в основному готелі, хостели) або Airbnb (житло безпосередньо у власників, тобто здають особисті квартири, кімнати, будинки).

Якщо забронюєте собі житло за цим посиланням отримаєте знижку 10 % на сервісі Booking: https://www.booking.com/s/34_6/bcf45642

 

А якщо зареєструєтеся сервісі Airbnb за цим посиланням, отримаєте 35 євро на бронювання житла: www.airbnb.ru/c/6ced99

Так як це всесвітньо відомі офіційні сервіси, то можна досить часто отримувати непогані знижки та не хвилюватися щодо попередньої оплати житла, умов проживання (наявні достовірні відгуки, які залишають ті чи інші клієнти на прохання адміністрації сервісу) тощо.

Так, у нашій подорожі до Парижу житло ми бронювали як через Booking — у Варшаві (18 євро за добу), так і через Airbnb — у Парижі (52 євро за добу). До прикладу наша тимчасова квартира у «столиці моди».

Не варто їхати в країну чи місто попередньо не склавши список обовязкових must see та must have. Адже не знаючи куди хочете піти і що побачити ви можете  витратити дорогоцінний час на непотрібні речі і упустити найцікавіші місця та пам’ятки. Пропоную наш варіант прогулянки Парижем:

Подорож до міста мрії. Париж. Частина 1.

Подорож до міста мрії. Париж. Частина 2.

Також при плануванні самостійної подорожі звертайте особливу увагу на переміщення в межах міста громадським транспортом (види транспорту, густоту мережі, його вартість, варіанти оплати). Наприклад, для економії на громадському транспорті в Парижі (одноразовий проїзд коштує від 2 євро) рекондуємо  купити денний проїзний – mobilis, який діє практично на всі види громадського транспорту. Його вартість залежить від зон, на які розділений Париж згідно транспортної мережі. Безпосередньо Париж займає 1-2 зони, решта – це передмістя. Вартість такого проїзного —  7,5 євро. Купити його можна в автоматах, де продаються квитки в метро.  Найоптимальніше пересуватися в Парижі на метро, воно досить зручне та зрозуміле (хоча і складається з 14 ліній), а короткі відстані між станціями дозволяють  доїхати практично до кожної пам’ятки. Такі денні проїзні, які дозволяють заощаджувати туристам, є не лише в Парижі, а і в багатьох інших містах країн Європи.

Доцільно одразу попіклуватися про валюту, яка ходить в тій чи іншій країні. З Францією простіше – тут ходить євро, яке можна купити у будь-якому обміннику України. А от з Польщею чи Угорщиною, чи іншими країнами, де ходить місцева грошова одиниця, вже складніше. Не завжди таку валюту можна знайти в наших банках чи обмінниках. Проте, в кожному аеропорту є обмінний пункт, де ви можете придбати місцеві гроші за євро чи долари. Але я рекомендую купувати мінімальну суму, якої буде достатньо лише на переїзд від аеропорту до центра міста та в крайньому випадку на оплату житла (якщо ви не оплатили його завчасно і ваш рейс був пізнім). Адже курс в обмінниках аеропорту не завжди найкращий, тому ви можете втратити значну суму ваших коштів.

Як і в повсякденному житті значна частина бюджету припадає на продукти харчування. В подорожах аналогічно. Париж для бюджетного туриста досить дороге задоволення в плані харчування у кафе, ресторанах тому оптимальним варіантом є супермаркети. Так як наша квартира  була облаштована кухнею з усім необхідним інвентарем, то проблем із харчуванням у нас не виникало. Вдома ми готували сніданки та обіди з продуктів, куплених в супермаркетах (серед яких теж є різниця, адже є більш елітні продуктові магазини такі як Franprix, а є досит дешеві супермаркети, наприклад, Auchan, Carrefour), а в обід втамовували голод та спрагу охолодженими напоями, йогуртами та сендвічами з місцевих магазинчиків.

Не потрібно боятися в подорожах того, що ви погано знаєте іноземну мову. Насправді, в багатьох країнах велика кількість місцевих жителів теж знають англійську мову на базовому рівні, тому мова жестів однозначно вам допоможе, а з розвитком технологій та наявністю google перекладача у вас в кишені — боятися зовсім немає чого.

Як і обіцяли — підсумований бюджет нашої мандрівки:

222 євро – перельоти (Київ — Варшава — Париж — Варшава — Київ);

88 євро – трансфери з та до аеропортів;

174 євро – оренда житла (доба у Варшаві та 3 у Парижі);

23 євро – витрати на громадський транспорт;

130 євро – харчування (ресторани, кафе, супермаркети);

Отже, на цю поїздку у нас на двох пішло 637 євро. (абсолютно всі затрати), або 318 євро на одну особу.

Ранок в Парижі… Звучить як назва книги чи фільму. По відчуттях те ж саме – не віриться, що ми тут. Розпочинаємо цей неймовірний день справжнім французьким сніданком – запашною кавою та ще теплими круасанами, які я  купив у найближчій Буланжері. До речі, вже о 8 годині ранку тут стояла довга черга з місцевих жителів саме за запашною і неймовірно смачною випічкою. Нам доводилось куштувати круасани в Україні, Польщі, Італії, але французький смаколик, без перебільшення, – справжній витвір мистецтва і дійсно по праву заслужив свою популярність.

На цей день у нас було заплановано відвідати багато місць та об’єктів в різних куточках Парижу. Тому ми вирішили трішки зекономити і купити проїзний. Найзручнішим для нас виявився денний проїзний – mobilis, який діє практично на всі види громадського транспорту. Його вартість залежить від зон, на які розділений Париж згідно транспортної мережі. Об’єкти, які ми планували відвідати, знаходяться в межах 1-2 зони. Вартість такого проїзного —  7,5 євро (одноразовий проїзд коштує від 2 євро). Купити його можна в автоматах, де продаються квитки в метро.  Враховуючи те, що сітка паризького метрополітену дуже густа, саме цим видом транспорту ми і пересувалися. Крім того, метро в Парижі досить зручне та зрозуміле (хоча і складається з 14 ліній), а короткі відстані між станціями дозволяють  доїхати практично до кожної пам’ятки.

Першим місцем, де ми закарбували та зафотографували незабутні хвилини нашого життя в цей день, був один з найвідоміших та найколоритніших районів Парижу – Монмартр. Цей район розташований на схилах однойменного пагорба – найвищої точки міста. Колись Монмартр був звичайним паризьким передмістям, однак коли в середині ХІХ століття барон Осман, провів реконструкцію Парижу, в місті дуже подорожчало житло, і жителям по бідніше довелося переселятися на окраїни, зокрема і на Монмартр. Так сформувався особливий тип мешканця району: городянин, вимушений покинути рідне місто і дивитися на нього з вікон будиночка, що стоїть на схилі пагорба. Серед таких городян були і великі художники та письменники, тоді ще невідомі, які й принесли району Всесвітню славу. Тут жили і творили Ренуар, Ван Гог, Руссо, Золя, Берліоз, Сера, Дега, Матісс, Пікассо, Модільяні, Аполлінер. Головним достоїнством Монмартру можна назвати його атмосферу –  вузенькі вулички, де відчувається дух старовини, маленькі сімейні магазинчики та кафе, блошині ринки, веселі кабаре та галереї вуличних художників.

Своє знайомство з Монмартром ми розпочали від станції метро Abbesses, звідки 237 сходинками піднялися до найпомітнішої пам’ятки району – базиліки Сакре-Кер («святого серця») — найбільшого храму Франції, висота якого сягає 94 метрів. Збудовано базиліку в 1914 році з рідкісного вапняку, який при контакті з вологою покривається білим нальотом. Саме тому Сакре Кер так виблискує білизною. З площі перед храмом відкривається неймовірна панорама на увесь Париж.

Обійшовши базиліку зліва, ми спустилися вниз з пагорбу блукати вузенькими вуличками Монмартру. Не пропустили майже жодної основної пам’ятки району — побачили і відомий виноградник, і рожевий будинок, і площу Театр. У ранковий час потік туристів тут ще не настільки великий, тому вдалося навіть зафотографувати майже безлюдні вулиці.

Так ми дійшли до кварталу червоних ліхтарів та площі Бланш (з фр. Білий – в ті часи коли манмартрські млини працювали на повну потужність, мука, принесена з пагорбу, осідала на прилеглі будинки і фарбувала їх у відповідний колір), на якій знаходиться знамените паризьке кабаре «Мулен Руж» (дослівно, червоний млин). Широко розповсюджена думка, що саме тут народився відомий танець «канкан». Хоча це не так. Вперше канкан було станцьовано в одному із закладів Монпарнасу.

Спустившись в метро, ми відправилися на лівий берег Сени до вже згадуваного та відвідуваного нами Латинського кварталу, щоб більш детальніше дослідити саме його серце – університет Сорбонну та Люксембурзький сад, так детально змальований в книзі Ж.М. Геннасія «Клуб невиправних оптимістів», яку я прочитав перед поїздкою. Сорбонна — це найстаріший та найпрестижніший університет Франції, який був заснований ще у 1253 році. Майже кожен студент не лише Франції, а й усього світу мріє навчатися в ньому, а практично кожен викладач – хоча б раз прочитати лекцію.

Люксембурзький Сад, як на мене, це найкрасивіший парк Парижу – величезний зелений оазис в центрі міста. Цей парк виник у ХVII завдяки Марії Медичі, яка хотіла створити резиденцію схожу на свою рідну Італію. Тому тут висаджена середземноморська рослинність, неповторні за своєю красою клумби,  з різноманітними квітковими композиціями, фонтани, статуї. Увінчує ці композиції дуже гарний Люксембурзький палац. Скрізь по парку стоять стільці, схожі на шезлонги, на яких можна безкоштовно сісти відпочити та помилуватися красою парку. Незвичним для нас було бачити не лише безліч людей, які відпочивали та обідали на  траві в парках, скверах, а і величезну кількість парижан, які займалися ранковою, денною та вечірньою пробіжками — таке враження, що кожен другий місцевий житель, обов’язково бігає.

В тіні дерев поруч з палацом розміщений фонтан Медічі – який вважається найгарнішим у Парижі.

Досить важко нами сприймалась величезна кількість автомобілів на дорогах та дуже насичений трафік, навіть поблизу історичних пам’яток. У порівнянні з іншими  містами, які нам доводилося бачити, тут майже відсутні чисто пішохідні вулиці, а більшість місцевих жителів пересувається на всьому, що рухається – від самокатів, моноколіс, гіробордів до велосипедів, мопедів, автомобілів. Можливо через це парижани-пішоходи майже не зважають на кольори світлофора, і при кожній нагоді переходять вулицю, не чекаючи зеленого світла.

Наступною пам’яткою, яку ми відвідали, був міст Олександра ІІІ, що простягнувся між Домом Інвалідів та Єлисейськими полями. Він носить звання найвишуканішого  мосту Парижу. Численні фігури ангелів, німф та пегасів надають йому особливу красу, а в поєднанні з Ейфелевою вежею, яка визирає на задньому плані,  міст Олександра ІІІ став одним з найулюбленіших місць для фотосесій.

Надвечір, прихопивши з собою пляшечку французького вина, ми здійснили останнє «mast do» в Парижі – випили келих вина на Марсовому полі перед Ейфелевою Вежею та помилувалися нею на заході сонця та її вечірньою ілюмінацією. Як виявилося, таких як ми було ну дуже багато. На величезній площі ми ледве знайшли собі місце – невеличкий шмат трави розміром 2х2 м. Саме тут ми побачили найбільшу кількість емігрантів, які організували непоганий бізнес – продавали за завищеними цінами вино, охолоджене у відрах з льодом.

Дорогою додому ми ще вийшли на станції метро Трокадеро і помилувалися ілюмінацією Ейфелевої вежі в цієї точки.

Вранці наступного дня встигли прогулятися ранковим містом, поласувати смачною кавою з круасанами та відправилися автобусом до аеропорту Бове. Звідти на Ryanair дісталися Варшави, а далі – автобусом до Києва.

Зрозуміло, що розповісти про всі об’єкти, які зустрілися на нашому шляху, ми не можемо, бо це вже вийде путівник по Парижу, а ми цього не прагнемо. Та і нам за цей короткий проміжок часу не все вдалося побачити. Адже для такого історично та культурно багатого міста два чи три дні перебування це дуже мало…

Надіюся, що ще буде можливість на більший термін залишитися в цьому місці, адже як писав Е.Хемінгуей:

«Якщо тобі пощастило і ти в молодості жив у Парижі, то, де б ти не був потім, він до кінця днів твоїх залишиться з тобою, тому що Париж — це свято, яке завжди з тобою».

Андрій Марущинець, Тетяна Прокопчук