Рубрика: Поради

Як і обіцяли, четвертий блок розповіді про нашу подорож до Парижу ми присвячуємо повністю опису планування та бюджету поїздки. В даній статті на прикладі нашої останньої поїздки ми спробуємо розкрити особливості організації та планування самостійної поїздки за кордон загалом не лише до «міста мрії», а і до будь-якої країни світу. 

Перше завдання – визначитися з містом так країною, які хочете побачити. Далі переходимо до більш складної частини планування – визначення дат поїздки та пошуку варіантів яким видом транспорту туди дістатись.

Як на мене, з Києва найбільш зручним та швидким способом потрапити в ту чи іншу країну чи місто є переліт літаком. Проте, багатьох відлякують відносно високі ціни на переліт. Однак, з появою Low-cost авіа компаній, авіатранспорт став уже не розкішшю. Інколи він може бути значно дешевшим ніж потяг чи автобус.

Low-cost, дослівно, «низька вартість» — це бюджетні авіалінії, які за рахунок зниження операційних витрат (літаки проводять більше часу в повітрі, ніж у аеропорту, використання нових літаків, збільшення кількості місць за рахунок ущільнення крісел, відсутність харчування) пропонують дуже вигідні тарифи на переліт.

Найдешевші квитки на літак зазвичай з’являються за 2-3 місяці до запланованої дати подорожі. Для моніторингу цін та наявності квитків я використовую агрегатори-пошуковики. Моїми найулюбленішими є:

https://www.skyscanner.com.ua

http://www.azair.eu

Принцип їх роботи схожий та дуже простий – задаєте місто чи країну відправлення та призначення, орієнтовні дати чи термін перебування – і  вам видає готові результати, які можна сортувати за ціною, тривалістю тощо. Таким чином я дізнаюся вартість та авіакомпанію, яка пропонує переліт. Далі переходжу на сайт безпосередньо авіакомпанії та бронюю квиток.

В Україні поки мережа Low-cost авіакомпаній не надто широка (хоча додає оптимізму вихід Ryanair на наш ринок),  тому найоптимальнішим та дешевим варіантом побудови  маршруту є подорож через Польщу, де доволі широка мережа Low-cost авіа компаній, що породжує високу конкуренцію, а отже і наявність дешевих рейсів у більшість країн Європи.

Так, при побудові маршруту до Парижу найзручнішим і найвигіднішим варіантом для нас виявився переліт через Польщу:  до Варшави Wizzair (по 16 євро з людини), з Варшави до Парижу Ryanair (по 25 эвро), з Парижу до Варшави  Ryanair (по 49 эвро), з столиці Польщі не було вигідних перельотів, тому до Києва відправилися автобусом (по 21 євро). Квитки на автобус бронювали через https://busfor.ua.

Варто зауважити, що дешеві тарифи діють виключно на переліт з ручною поклажею, а додатковий  багаж та інші послуги можуть значно підвищити вартість перельоту. Ми ж подорожуємо з невеличкими рюкзаками (20-25 л), місткість яких нас повністю задовольняє.

Щоб уникнути неприємних ситуацій з втратою часу, запізненням на стиковочні рейси, тощо, та заощадити бюджет подорожі, доцільно також завчасно планувати переїзди з аеропорту до міста та зворотно в аеропорт.

Наприклад, у Варшаві є два міжнародні аеропорти – Шопена, куди прилітають більшість рейсів з України (зокрема Візейр), і Модлін, який розміщюється за 40 кілометрів від міста та обслуговує переважно рейси Ryanair. Між аеропортами 2-3 години їзди, тож при плануванні своєї подорожі зважайте, що між рейсами має бути більше 5 годин. Варто звернути увагу і на вартість добирання до аеропортів.

З аеропорту Шопена, який знаходиться в межах міста до центру Варшави можна доїхати громадським транспортом (автобус 175 та 178). Коштує квиток 4,40 злотих (33 грн.).

Автобуси до аеропорту Модлін відправляються від будівлі Палацу Культури та Науки, яка знаходиться в самому центрі Варшави. Квитки на автобус я брав зазделегідь на сайті https://www.modlinbus.com , що дало можливість зекономити (замість 35 злотих наші квитки коштували 20 злотих).

 

Також є можливість відправитися одразу від аеропорту Шопена до аеропорту Модлін, і у зворотному напрямку. Купити квитки, дізнатися графік та тривалість руху можна на тому ж сайті https://www.modlinbus.com.

Наступним важливим напрямом планування поїздки є пошук та бронювання житла. Для цього я використовую сервіси оренди житла Booking.com (в основному готелі, хостели) або Airbnb (житло безпосередньо у власників, тобто здають особисті квартири, кімнати, будинки).

Якщо забронюєте собі житло за цим посиланням отримаєте знижку 10 % на сервісі Booking: https://www.booking.com/s/34_6/bcf45642

 

А якщо зареєструєтеся сервісі Airbnb за цим посиланням, отримаєте 35 євро на бронювання житла: www.airbnb.ru/c/6ced99

Так як це всесвітньо відомі офіційні сервіси, то можна досить часто отримувати непогані знижки та не хвилюватися щодо попередньої оплати житла, умов проживання (наявні достовірні відгуки, які залишають ті чи інші клієнти на прохання адміністрації сервісу) тощо.

Так, у нашій подорожі до Парижу житло ми бронювали як через Booking — у Варшаві (18 євро за добу), так і через Airbnb — у Парижі (52 євро за добу). До прикладу наша тимчасова квартира у «столиці моди».

Не варто їхати в країну чи місто попередньо не склавши список обовязкових must see та must have. Адже не знаючи куди хочете піти і що побачити ви можете  витратити дорогоцінний час на непотрібні речі і упустити найцікавіші місця та пам’ятки. Пропоную наш варіант прогулянки Парижем:

Подорож до міста мрії. Париж. Частина 1.

Подорож до міста мрії. Париж. Частина 2.

Також при плануванні самостійної подорожі звертайте особливу увагу на переміщення в межах міста громадським транспортом (види транспорту, густоту мережі, його вартість, варіанти оплати). Наприклад, для економії на громадському транспорті в Парижі (одноразовий проїзд коштує від 2 євро) рекондуємо  купити денний проїзний – mobilis, який діє практично на всі види громадського транспорту. Його вартість залежить від зон, на які розділений Париж згідно транспортної мережі. Безпосередньо Париж займає 1-2 зони, решта – це передмістя. Вартість такого проїзного —  7,5 євро. Купити його можна в автоматах, де продаються квитки в метро.  Найоптимальніше пересуватися в Парижі на метро, воно досить зручне та зрозуміле (хоча і складається з 14 ліній), а короткі відстані між станціями дозволяють  доїхати практично до кожної пам’ятки. Такі денні проїзні, які дозволяють заощаджувати туристам, є не лише в Парижі, а і в багатьох інших містах країн Європи.

Доцільно одразу попіклуватися про валюту, яка ходить в тій чи іншій країні. З Францією простіше – тут ходить євро, яке можна купити у будь-якому обміннику України. А от з Польщею чи Угорщиною, чи іншими країнами, де ходить місцева грошова одиниця, вже складніше. Не завжди таку валюту можна знайти в наших банках чи обмінниках. Проте, в кожному аеропорту є обмінний пункт, де ви можете придбати місцеві гроші за євро чи долари. Але я рекомендую купувати мінімальну суму, якої буде достатньо лише на переїзд від аеропорту до центра міста та в крайньому випадку на оплату житла (якщо ви не оплатили його завчасно і ваш рейс був пізнім). Адже курс в обмінниках аеропорту не завжди найкращий, тому ви можете втратити значну суму ваших коштів.

Як і в повсякденному житті значна частина бюджету припадає на продукти харчування. В подорожах аналогічно. Париж для бюджетного туриста досить дороге задоволення в плані харчування у кафе, ресторанах тому оптимальним варіантом є супермаркети. Так як наша квартира  була облаштована кухнею з усім необхідним інвентарем, то проблем із харчуванням у нас не виникало. Вдома ми готували сніданки та обіди з продуктів, куплених в супермаркетах (серед яких теж є різниця, адже є більш елітні продуктові магазини такі як Franprix, а є досит дешеві супермаркети, наприклад, Auchan, Carrefour), а в обід втамовували голод та спрагу охолодженими напоями, йогуртами та сендвічами з місцевих магазинчиків.

Не потрібно боятися в подорожах того, що ви погано знаєте іноземну мову. Насправді, в багатьох країнах велика кількість місцевих жителів теж знають англійську мову на базовому рівні, тому мова жестів однозначно вам допоможе, а з розвитком технологій та наявністю google перекладача у вас в кишені — боятися зовсім немає чого.

Як і обіцяли — підсумований бюджет нашої мандрівки:

222 євро – перельоти (Київ — Варшава — Париж — Варшава — Київ);

88 євро – трансфери з та до аеропортів;

174 євро – оренда житла (доба у Варшаві та 3 у Парижі);

23 євро – витрати на громадський транспорт;

130 євро – харчування (ресторани, кафе, супермаркети);

Отже, на цю поїздку у нас на двох пішло 637 євро. (абсолютно всі затрати), або 318 євро на одну особу.

Більшість статтей даного блогу присвячені описам туристичних походів, або повноцінних подорожей до нових міст і країн. Проте, нами було відвідано й інші природні та архітектурні об’єкти, маленькі містечка, історичні пам`​ятки, які теж є доволі цікавими та мальовничими. Саме тому я вирішив розповісти і про них також, об’єднавши у невеличкі групи. Пропоную Вам першу добірку – природні туристичні об`єкти.

Черепашинський кар’єр

Першим з таких цікавих об’єктів, який ми відвідали навесні, було озеро з блакитною водою у Калинівському районі Вінницької області – Черепашинський кар’єр. Сюди доволі зручно добиратися з Вінниці (близько 50 км). Це озеро утворилося в результаті затоплення водою каолінового кар’єру. Вода тут прозора (в деяких місцях видимість сягає навіть 7 метрів), а завдяки піщаному дну та заломленню сонячних променів у безхмарний день, вона має яскраве блакитно-зелене забарвлення. Хвойний ліс оточує озеро з усіх боків та робить його дуже затишним.

Як дістатися:

На автомобілі з Вінниці по житомирській трасі до с. Загребельна, далі на право у напрямку села Черепашинці, біля клубу ще раз на право і Ви на місці!

Також з Вінниці можна дістатися і на автобусі, який йде до Голубівки, виходити в Черепашинцях.

Стайки

Ще один не менш привабливий водний об’єкт, який вдалося відвідати цього року – Канівське водосховище – на околицях села Стайки. Знаходиться це місце в Кагарлицькому районі за 60 кілометрів від Києва. Тут відкриваються захоплюючі панорами на дніпровські кручі, Канівське водосховище та річкові острови. А ще – це вдалий варіант, щоб поплавати та позагорати або порибалити.

Як на мене, це місце – альтернативний варіант для відпочинку з наметами неподалік Києва. Є дві чудові локації для розміщення табору:

• приблизно в кілометрі від водосховища, на високих Дніпровських пагорбах, є гарні вирівняні діляночки, якраз перед урвищем. Звідси відкривається просто неймовірний вид на широчезний Дніпро з його островами  та кручами. Цей варіант буде ідеальним для тих, хто шукає місце подалі від цивілізації та людей;

• вирівняні галявини практично на самісінькому березі біля води. Тут є хороший піщаний пляж, однак у вихідні доволі людно.

Також, саме тут знаходиться унікальний об’єкт – озеро Стайки з блакитною глиною, яке утворилося на місці мергельового кар’єру. Ця глина має цілющі лікувальні та косметологічні властивості.

Як дістатися:

Найзручніше добиратися на автомобілі: по Обухівській трасі, далі через Українку та Трипілля до знаку села Стайки, потім наліво до річки.

Крім того, це місце має гарне  автобусне сполучення: зі станції метро Видобучі маршрутки відправляються майже щогодини.

Коростишівський каньйон

В густих Житомирських лісах, неподалік від Києва, ховається ще одне унікальне та мальовниче місце – Коростишівський каньйон. Це колишній гранітний кар’єр, дно якого з часом заповнилося водою. Новоутворене озеро оконтурене високими гранітними скелями, висота яких в деяких місцях сягає 15 метрів. Глибина озера сягає 20 метрів, вода відносно чиста, хоча прохолодна. Це місце останнім часом доволі популярне, сюди часто приїжджають відпочити на декілька днів з наметами, поплавати та по засмагати на камінні. А ще, цей кар’єр є досить популярним у кіношників –  його можна побачити у новому сезоні фільму «Слуга народу» та в українському фентезі – «Сторожова застава».

Як дістатися:

На автомобілі трасою Київ – Чоп до зїзду на Коростишів (основна дорога піде праворуч), після з’їзду другий поворот наліво, ще один кілометр грунтовою дорогою і ви на місці.

На автобусі від станції метро Житомирська або АС Дачна у напрямку Житомира до з’їзду на Коростишів, а звідти близько 2-х кілометрів пішки.

Пороги Південного Бугу

Печорські пороги на Південному бузі знаходяться за 20 кілометрів від Немирова Вінницької області, якраз між селами Сокілець та Печора. Саме тут Південний Буг з обох сторін затиснутий скелями, а сама річка перекривається величезними  валунами та брилами, завдяки яким тут утворився цілий каскад порогів та перекатів. Тут дуже гарні місця для пікніку, загорання на камінні чи купання з ефектом джакузі, а також для фотосесії.

Цікавим історичним об’єктом даної місцевості є водяний млин, побудований ще у 1899 році німецькими майстрами на замовлення Констянтина Потоцького. В радянські часи він був переобладований на ГЕС, а після пожежі у 1992 році залишилися тільки камяні стіни. У селі Печора знаходиться ще один  унікальний об’єкт – мавзолей Потоцьких, спроектований самим Городецьким.

Як дістатися:

На автомобілі з Вінниці їхати до Немирова, безпосередньо перед ним поворот на право у напрямку Могилів-Подільського, одразу за Сокільцем – млин, праворуч від якого і є Печорські пороги.

Можна дістатися і на автобусі, який ходить з Вінниці. Виходити в с. Сокілець перед мостом, або в с. Печера, далі до млину, обходите його по стежині і доріжкою праворуч. Все — ви на місці!

 

Природа України багата на мальовничі місця для відпочинку, насолоди та релаксу. Та ми, на жаль, не цінуємо те, що маємо. Майже усі вище згадані місця надзвичайно забруднені (пляшки, поліетиленові пакети, одноразовий посуд). Ми завжди шукаємо крайніх (служби по вивезенню сміття, відсутність смітників тощо), але потрібно пам`ятати, що чисто не там, де прибирають, а там — де не смітять.  

Зима в наших широтах – не найкращий час відпочинку для любителів туристичних подорожей. Ця пора року більше підходить поціновувачам складних туристичних підйомів на гірські вершини зі спеціальним для цього оснащенням, а також приборкувачам лиж, сновбордів та саней.

Але і вдома 3 місяці всидіти дуже важко. Так як Таня не відноситься ні до першої, ні до другої категорії вищезгаданих любителів зимового відпочинку (їй би більше в ковдрі лежати, пити каву під плаксиву мелодраму… Хоча, сани приборкати вона все ж таки може)))), ми вирішили зробити легку міні-подорож у зимові Карпати і при цьому всьому витратити мінімум коштів. Відтак і вибрали схили Боржави, зокрема, курорти Воловець, Піддубовець, Пилипець. А чому ми вибрали цей район можна дізнатися у статті — Триденний похід по Боржаві — безкрайому морі чорниць.

Кожну свою подорож ми розпочинаємо з розробки детального тревел-плану: завчасної купівлі квитків, бронювання житла, пошуку інформації про найцікавіші об’єкти та їх положення. Тож квитки на потяг до Воловця ми купили ще за місяць до подорожі, взявши майже останні і лише купейні місця. План був наступним – насолодитися протягом двох діб засніженими гірськими краєвидами, а третій день провести, блукаючи затишними вуличками Львову. Тому квитки назад купували на потяг у напрямку Львів-Київ, а з Воловця до Львову дісталися на «комфортній» приміській електричці (продаж квитків на неї розпочинається за 10 днів до відправлення). Рекомендую про квитки дбати завчасно, Карпати – особливо взимку – дуже популярний туристичний об’єкт.

Наступний етап планування – бронювання житла. Найбільшу кількість варіантів проживання в Карпатах можна знайти на сайті karpaty.info, проте, продзвонивши близько 20 садиб та готелів у Пилипці, виявилося, що майже всі вони заброньовані, а ті, які вільні – як на мене – надто дорогі. Шукаючи ще варіанти, я зайшов на booking.com, і одразу натрапив на цікаву пропозицію з хорошою знижкою – кімната на двох за два дні – 570 грн. Щоправда це житло знаходилося у містечку Воловець за 15 кілометрів від витягів і гірськолижних спусків.

Місяць швидко пролетів і близько 10 ранку ми вже вийшли на вокзалі у Воловці. До свого житла вирішили прогулятися пішки (3,8 км по трасі), тим більше свіже гірське морозне повітря сприяло прогулянці. Зв’язок з житлом ми тримали через viber, а тому завчасно замовили собі сніданок-обід, щоб одразу по приїзду попоїсти та відправитися швидко в гори. Знайти дорогу до даного будинку було не дуже легко, але дякуючи сучасним google картам, ми легко зорієнтувалися.

Нашим місцем дводенного проживання виявився гестхаус – звичайний двоповерховий будинок у звичайної карпатської сім’ї. Господарі – привітні та дружелюбні люди – одразу провели нас до нашої кімнати, ознайомили з житлом і швидко накрили на стіл. Загалом було досить зручно, лише Таня себе не дуже комфортно почувала, так як не дуже любить гостювати у когось, а тут ще і чужі люди.

Поснідавши та трішки відпочивши, ми нарешті відправилися в гори. Але оскільки ми жили у Воловці, то до Пилипця нам потрібно було ще доїхати.

Невеликий лайфхак:) Таксисти та маршрутчики від залізничного вокзалу  до підйомників Пилипця за проїзд беруть 70 грн. з людини. Якщо ви хочете зекономити, то пройдіться вниз від вокзалу до головної дороги, далі поверніть праворуч та пройдіться метрів з 500 до круга, де і розміщується автостанція. Тут або чекайте автобус, або ловіть попутне авто до села Поддобовець. Іхати приблизно 15 хвилин. У селі треба вийти в центрі, не доїжджаючи 30 метрів до магазину. Далі побачите, що праворуч в сторону Боржавського хребта йде сільська дорога, якою ви через 20 — 25 хвилин (2 км) будете одразу біля витягів (див. фото).  Так це не помилка, їхати не до Пилипця, а до Поддобовця. Справа в тому, що центр села Пилипець, через який йде головна дорога, знаходиться на відстані 5,5 км від витягів. Тож таким чином можна значно зрізати та зекономити – адже вартість проїзду на рейсовому автобусі всього 10 грн.

В цій подорожі ми так постійно їздили, до того ж не завжди чекали рейсового автобуса, адже автостоп тут теж проходить. А з цієї короткої сільської дороги  між Поддобовцем і Пилипцем відкривається просто неймовірний вид на найвищі вершини Боржавського хребта, а в сонячний зимовий день від захоплюючих панорам навіть дух перехоплює.

Ми свідомо відмовилися від катання на лижах, так як Таню ще потрібно було навчати, тому з метою економії нервових клітин та задля душевного спокою, запланували невеличкий трекінг по найцікавішим місцям та околицям Пилипця.

Проте, якщо є бажання покататися на лижах чи сноуборді, то Пилипець для цього непогане місце, особливо для початківців. Тут близько 20 км підготовлених трас, один крісельний підйомник (до речі найдовший у Карпатах) та декілька бугелів. А ще, це просто рай для фрірайду… Ціни тут теж доволі демократичні: прокат лиж за добу – близько 100 грн., а ціни на підйомник дивіться на фото.

Ми ж відправилися у піший маршрут засніженими лісовими стежками до водоспаду Шипіт – одного з найбільших в Українських Карпатах. Даний об’єкт є обов’язковим для відвідування кожним туристом, який перебуває в цих місцях. Біля водоспаду навіть взимку доволі людно (цього разу ми зустріли делегацію іноземців), працюють різноманітні сувенірні крамниці. Тут можна не лише купити магнітики, але й зігрітися гарячим глінтвейном та скуштувати шашлик. Ну а ми після активної прогулянки надали перевагу затишному кафе поряд з водоспадом, де скуштували страви закарпатської кухні. На ночівлю повернулися швидко та зручно з того ж таки Поддобовця.

Наступний день нас зустрів хорошою сонячною погодою, практично ідеальною для підйому високо в гори. А відтак нашому запланованому зимовому сходженню на Боржавський хребет (на одну з відомих вершин – гору Гимбу (1492 метри)) нічого не стало на заваді. Спочатку ми трішки схитрували, піднявшись крісельним підйомником десь на висоту 1100 метрів, однак до вершини залишалося ще дві години непростого засніженого шляху. Але воно було того варте, так як на вершині нас чекав просто неймовірний вид на суворі, і водночас прекрасні засніжені гірські схили та фактично увесь Боржавський хребет.

 

 

Третій день нашої подорожі промайнув у тихих старих вуличках та затишних кафе міста Лева. Це місто не нове для нас, тому більшу увагу зосередили на знайомство з новими фест-кафе, список яких поповнився останніми роками. З самого ранку ми підкріпилися смаженими реберцями в медовому соусі у середньовічній Реберні,  а вечір провели у театрі пива Правда  під живий концерт духового оркестру.

А тепер давайте глянемо скільки нам коштував цей невеличкий відпочинок.

572 грн. – оренда житла за дві доби;

891 грн – проїзд Київ-Воловець-Львів- Київ;

80 грн – проїзд Воловець-Поддобовець за два дні;

1706 грн – харчування (ресторани, кафе, кава, харчування у гестхаусі і т.п);

200 грн – екскурсійні квитки на підйомники.

Отже, на цю поїздку у нас на двох пішло 3369 грн. (абсолютно всі затрати), або 1684 грн. на одну особу. Погодьтеся, дуже навіть непогано, при цьому ми собі ні в чому не відмовляли!

Тож не сидіть на місці, відкривайте світ та набирайтеся вражень в усі пори року.

 

Андрій Марущинець, Тетяна Прокопчук

Запорукою комфортного проходження туристичного походу є правильно підібране спорядження – саме з комплектації рюкзака й підбору необхідних речей та одягу і розпочинається кожен похід в гори. Від цього значною мірою залежить не лише легкість проходження маршруту, а і загалом враження від походу та емоції, які запам’ятаються на все життя. У даній публікації я хотів би поділитися досвідом щодо підбору спорядження, яке знадобиться на тому чи іншому маршруті та розповісти, що і для чого вам буде необхідно.

Рюкзак

Один з найважливіших елементів туристичного походу. Саме на плечах в рюкзаку і знаходяться всі ваші речі, тому від типу рюкзака та того, як він відрегульований, залежить наскільки зручно вам буде йти. Частиною рюкзака, яка визначає його «зручність» є підвісна система. Гарна підвіска переносить близько 30 % навантаження зі спини на ноги, тож при його виборі на це необхідно звертати найбільшу увагу.  Варто обирати рюкзаки з анатомічною підвісною системою з твердим каркасом та м’якими широкими поясними пряжками. Щодо величини рюкзака, то найоптимальніша – 60-80 літрів для чоловіків та 45-65 літрів для жінок. Якісні рюкзаки можна знайти в туристичних магазинах. Серед закордонних виробників я б виділив: Deuter, Salewa, Osprey, Tatonka, Millet, Berghaus, Mammut, ці рюкзаки дуже якісні, проте їх ціна розпочинається від 3500 грн. і вище. Серед українських виробників найбільшою популярністю серед туристів користуються Terra Incognita, Commandor, Turbat. Ціни на рюкзаки цих виробників починаються від 2000 грн.  Я, наприклад, вже років 5 ходжу з рюкзаком Terra Incognita mountain на 65 літрів. Це український бренд не дорогого і водночас відносно якісного спорядження.

Спальник

Ліжком на час походу є спальник, тому від нього залежить наскільки якісним буде ваш сон, що в результаті вплине на ваш запас сил та моральний стан. Основними показником будь-якого спальника є температурний режим. Він позначається на всіх туристичних спальниках і має 3 градації: мінімум, комфорт та максимум. Орієнтуватися необхідно на показники комфорту. Так, для весняних Карпат, Кавказу необхідно обирати спальник з температурою комфорту -5 – 0 °С, для весняного Кіпру 0+5 °С, для літніх Карпат +5 +10.

Килимок

 

Виконує функцію матрацу – кладеться на дно палатки під спальник. Його основне завдання – це термоізоляція та вирівнювання поверхні. На сьогодні існує величезна кількість килимків на різний смак і кишеню. Я використовую класичний «іжевський» карімат, він дуже добре захищає від холоду має невелику вагу і його не шкода тягати по табору під час зупинок, до того ж коштує дуже дешево.

Взуття

До вибору взуття треба підходити дуже серйозно, адже від його зручності та якості залежить не тільки задоволення від ходьби, а й навіть можливість продовження походу – вдалий підбір взуття запорука вдалої мандрівки. Передусім, взуття має бути зручним та не тиснути на ногу, мати тверду амортизуючи підошву та хороше зчеплення з поверхнею. При виборі хорошого взуття для походу потрібно відкинути кеди, бутси, туфлі тощо, які не відповідають описаним умовам. Існує різниця у виборі основного взуття в різні пори року:

• для весняних та осінніх походів Карпатами потрібні високі черевики, які міцно тримають голіностоп. Ідеальний варіант – це трекінгові ботинки з хорошою підошвою (типу vibram чи contagrip тощо), передня частина має бути прорезинена або огорнута шкірою для захисту від твердого каміння. Бажана також наявність мембрани (типу gore-tex), таке взуття буде дихати і при цьому не промокатиме. Ботинки доцільно обирати на розмір півтора більше, для того, щоб мати можливість підкласти устілку чи вдягнути теплі шкарпетки, а при рухові вниз по схилу, щоб не тисло у пальці.

• Для літніх Карпат та Кіпру найбільш зручними будуть трекінгові кросівки з твердою амортизуючою підошвою, яка має бути товщиною більше ніж півтора сантиметри. Якшо підошва тонка і гладка (кеди, низькі спортивні кросівки) – ви будете відчувати кожен камінчик, на який наступите (а їх на гірській стежці вистачає). За день-два стопи настільки набиваються, що кожен крок здається мукою.

Серед найкращих виробників якісного туристичного взуття я б виділив наступні: Salomon, Meindl, Merrell, Asolo, Hanwag, LaSportiva, Lowa, Mammut, , Scarpa, Zamberlan, Salewa, Jack Wolfskin, The North Face, Hi-Tec, Raiche. Проте, це взуття є доволі дорогим задоволенням, тож я часто шукаю собі взуття для походів на стоках та різноманітних сайтах, сторінках у ФБ, де інколи можна знайти практично нове якісне взуття дуже дешево. До прикладу: у цьому році я купив практично нові трекінгові ботинки Maindl всього за 1300 грн.

І ще взуття має бути обов’язково розношене – треба добре походити в ньому перед походом (хоча б тиждень-два).

Також у кожен похід потрібно брати і запасну пару взуття – легкі кросівки або сандалі. Для вечора, щоб відпочили ноги, я рекомендую користуватися звичайними резиновими тапками – вони легкі і дуже зручні для прогулянок по табору.

Одяг

Час не стоїть на місці, і з кожним роком удосконалюються технології, з’являються нові тканини та виникають нові підходи до похідного одягу. На сьогодні  найбільш досконалою, як на мене, є концепція трьох шарів одягу.

Термобілизна

• Перший шар – термобілизна. Слід відмітити, що обігрів не є її основною функцією, основне ж завдання – виведення зайвої вологи з тіла, яка утворюється під час фізичного навантаження та збереження власного тепла тіла. Напротивагу звичайній білизні, яка накопичує вологу (вологі тканини знижують теплоізоляцію, що може призвести навіть до переохолодження), сучасна термобілизна виводить вологу з тіла у зовнішні шари одягу та швидко сохне. Вибір термобілизни залежить від температури навколишнього середовища та ступеню активності. Так, у травневих походах в Карапатах я використовую термоодяг з довгими рукавами та штани. Для літнього походу в якості термо одягу використовую поліестерову футболку. Крім безпосередньо переходів по маршруту, термоодяг буде корисним для кращого зігріву увечері (як перший базовий шар) та для сну у спальнику (як піжама). Якісний термоодяг продається у спеціальних туристичних магазинах і ціни на нього починаються від 800 грн. за комплект. Я використовую термоодяг українського бренду Турбат (як на мене оптимальне співвідношення ціна-якість).

Термоізоляція

• Другий шар – термоізоляційний. Основними вимогами до нього є хороша термоізоляція, можливість дихати та мати незначну вагу. Краще за все з цим справляється флісовий одяг. Фліс – навіть коли мокрий – гріє, до того ж від досить легкий.

Штормовий

• Третій шар – водонепроникний (штормова тонка куртка та штани). Його основна функція – захищати від вітру та дощу. З одного боку, одяг має бути водонепроникним та захищати від вітру, а з іншого – «дихати», забезпечувати вихід вологи, яка випаровується з тіла, при цьому зберігаючи тепло. Найкраще виконують ці завдання мембранні тканини. Ідеальним варіантом буде одяг з мембранами Gore-Tex, Sympatex, Triple-Point, ULTREX. Проте, одяг з цих тканин доволі вартісний.

Головне в концепції трьох шарів полягає в тому, що кожен може самостійно підібрати ступінь теплоізоляції в залежності від погоди і внести необхідні корективи під час руху. До прикладу, я всі три шари одночасно використовую тільки у весняно-осінніх походах, коли на вулиці доволі холодно та йде дощ чи сніг. Коли на вулиці тепло, але йде дощ та вітер використовую перший шар (термобілизну), та третій (мембранну куртку). В суху прохолодну погоду термобілизну + фліску. Влітку в жарку теплу погоду – тільки синтетичну поліестерову футболку та шорти.

Вище описаний варіант похідного одягу в ідеалі, покупка якого, до того ж, обійдеться в круглу суму. Однак, якщо ви тільки починаєте туристичну активність і не знаєте чи вам взагалі сподобаються походи, то можна вносити певні корективи. Так, в якості термобілизни підійде синтетична поліестерова футболка чи лонгслів. Фліс на сьогодні є практично у кожного, якщо не має замінюється теплим светром чи толстовкою. Мембранну куртку можна замінити звичайною тонкою вітровкою, а при сильних опадах одягати зверху целофановий дощовик. Раніше всі туристи так робили, коли ще не було нових матеріалів, тканин, технології.  Проте час не стоїть на місці, потрібно використовувати нові розробки, адже вони, в першу чергу, покликані зробити похід більш комфортним.

Варто взяти також додатковий комплект одягу для табору (спортивні штани (джинси для походу не варіант) та фліску або теплу кофту). Ну і не забувайте про запасну білизну та шкарпетки (ідеально мати хоча б пару трекінгових термо-шкарпеток).

Для весняних та осінніх Карпат, Кавказу вам також знадобиться додаткова тепліша куртка (ідеальний варіант легкий пуховик), рукавиці та шапка.

Трекінгові палиці

Основною функцією трекінгових палиць є розвантаження ніг та нижньої частини тулуба (приблизно на 30 %), вони допомагають утримати рівновагу на складних ділянках та крутих спусках. Використання трекінгових палок є індивідуальною потребою –  для когось вони просто необхідні, а комусь зручніше без них.

Головний убір

Існує величезна різноманітність головних уборів – кепка, панама, бриль, баф. Незалежно від різновиду, основне їх завдання – захист від сонячного удару, тому даний тип одягу має бути у кожному поході в гори.

Сонцезахисні окуляри

З висотою зростає інтенсивність сонячного випромінювання, тому я б рекомендував взяти з собою сонцезахисні окуляри, подбавши також про чохол для них. У травневих Карпатах та на Кавказі сонцезахисні окуляри є необхідним атрибутом, оскільки в горах ще лежить чимало снігу, є навіть ризик отримати снігову сліпоту.

ЧЛМН

Чашка, ложка, миска, ніж – індивідуальний похідний посуд, який має бути у кожного. Він повинен бути легким і міцним. Скляний і фарфоровий посуд не підійде. Ідеальний варіант – металевий посуд або пластиковий.

Ліхтарик

Обов’язкова річ в поході, головне та практично єдине джерело світла в темний час доби. Я рекомендую використовувати налобний ліхтарик – з ним руки завжди вільні, як при розкладанні намету та ламанні дров так і при споживанні їжі.

Засоби гігієни

При підготовці до походу варто зважати на об’єми та вагу, адже все це вам нести на собі, тому не варто брати з собою увесь вміст ванної кімнати, все просто не знадобиться! Мінімальний перелік має включати: мило, зубну щітку та пасту, туалетний папір, вологі серветки та індивідуальну аптечку якщо потрібно. При цьому не потрібно брати ціле мило чи бутилку гелю, а візьміть все в мінімальних порціях розраховано тільки на період походу. Також варто взяти невеликий рушник (ідеальний варіант рушник з мікрофібри він дуже легкий і має невеликий об’єм при значних розмірах).

Крім вище перерахованого обов’язково мати документи (паспорти, білети, візи тощо) та гроші.

Тож бажаю всім комфортних походів та ідеального спорядження.

 

У статті деякі фото взяті з офіційних сайтів компаній: Terra Incognita, Turbat, Commandor.

 

 

Реалії сучасного життя такі, що люди звикли до комфорту: не можуть ні дня прожити без гарячого душу, телевізора, швидкісного Інтернету та різноманітних гаджетів. Похід – це можливість вийти зі своєї зони комфорту, відірватися від віртуального життя та поглянути на реальний світ навколо. Проте, досить часто буває, що ми, боячись спробувати чи зробити щось нове для себе, придумуємо масу причин і відмовок та свято в них віримо. Насправді, всі перешкоди ми створюємо у своїй голові, так і з походом. Багато людей бояться вперше прийняти участь у поході, бо підсвідомо уже побудували величезну стіну-бар’єр зі стереотипів, страхів та чуток. Тому цю статтю я вирішив присвятити розвіюванні міфів стосовно піших походів.

   Міф 1. Похід — це дуже дорого. Дуже часто тим, хто ніколи не ходив у похід, здається, що це дуже дорого, адже туристичне спорядження коштує великі гроші. Дійсно, якщо одразу купувати все нове спорядження (рюкзак, намет, спальник, туристичний одяг), то це може вилитися у копієчку. Проте, це робити не обов’язково, тим більше збираючись у похід вперше. У кожного мабуть знайдуться друзі, у яких можна попросити спорядження або, наприклад, взяти на прокат. На сьогодні це дуже поширена послуга і просто набравши у пошуковій системі «прокат спорядження», одразу з’являється маса пропозицій. Крім того, пішохідні туристи – народ не вибагливий, тому подорожуємо в плацкартному вагоні, що теж є досить бюджетно, зручно і колоритно. Також, якщо порівняти вартість навіть комерційних походів з вартістю пакетного туру на той же термін, то похід все ж таки набагато дешевший варіант.

   Міф 2. В поході треба багато ходити. Дійсно, в пішому поході потрібно трішки походити. Інколи, при цьому, долаючи перешкоди з повалених дерев, крутих підйомів та переходів стежками по коліна в грязюці. Проте, це дає змогу вийти зі своєї зони комфорту, випробувати свої сили, відчути гордість за те що зміг це пройти. Я свої маршрути розробляю таким чином, що похід може пройти кожна фізично здорова людина, навіть яка не займається спортом. Один перехід триває 50 хв., далі 10 хв невеликий відпочинок і знову перехід в 50 хв. Таких переходів за день буває в середньому 5-6. Крім того є ще повноцінна година відпочинку і підкріплення сил в обід. Однак, щоб похід вдався на всі 100% і втома не заважала споглядати красу гір, рекомендував би до походу трішки підготуватися (пробіжка, ходіння в зал, чи то просто кожного дня піша прогулянка перед сном). Хоча ваші м’язи в поході трішки мають попрацювати, мозок же у цей час відпочиває повністю. Ви забуваєте про всі проблеми — робота, навчання, домашні будні —  все відходить на другий план.

   Міф 3. Похід — це не мій тип відпочинку. Досить часто, розповідаючи знайомим, чи не дуже знайомим людям про похід, чув таку фразу: «Ні! Похід це не мій тип відпочинку. Я люблю розслаблятись, валятись на сонечку цілими днями, нічого не робити.» А потім з розмови виявлялось, що ця людина ніколи в поході не була, просто вирішила, що такий вид відпочинку їй не підходить. Так, я згоден, що піші походи подобаються не всім. Всі ми різні люди, з різними уподобаннями, темпераментами, бажаннями. Але не варто підтримувати міф, що похід – це не мій тип відпочинку, жодного разу не спробувавши як то відпочивати з рюкзаком на плечах. Адже це те саме, що сказати: «Я не люблю морозива», —  ні разу не скуштувавши його.

   Міф 4. В поході повна антисанітарія. Можливо  в походах і не має душу в класичному вигляді. Проте, це не означає, що всі ходять брудними. Зазвичай, всі стоянки організовуються біля водних об’єктів: чи то гірська річка, струмок, чи взагалі водоспад. Воду доволі легко підігріти у поліетиленових пляшках, які завжди є з собою, біля багаття чи просто поклавши на сонці, або в казані. А ще, додавши сюди трішки кмітливості, можна провести такі водні процедури, які залишаться в пам’яті надовго. Крім того, багато своїх походів я закінчую спільним відвідуванням чи то бані, чи то сауни. Тому, найчастіше додому ми їдемо свіженькі і чистенькі.

   Міф 5. В поході немає нормальної їжі – одні консерви. Це взагалі, мабуть, найбільший міф про походи. Я, наприклад, в поході харчуюся набагато краще, ніж десь у місті чи на роботі, адже завжди настільки багато справ, що інколи буває за день ніколи чаю випити, не говорячи вже про повноцінне харчування. В поході ж, в більшості випадків, існує чіткий графік харчування: гарячий сніданок  — вівсянка з сухофруктами, горіхами, обід – бутерброди з чаєм; вечеря – гаряча страва, як от борщ, чи суп, чи каша. А якщо сюди додати білих грибів, знайдених по дорозі, свіжих трав чи ягід для чаю та приготування на запашному багатті, то їжа в поході здається взагалі найсмачнішою.

   Міф 6. В поході не можна нормально виспатися – твердо, мокро і холодно. Можливо цей міф був актуальний, коли люди спали в наметах з якогось листя, прикриваючись шкурою тварин. На сьогодні ж туристичне спорядження знаходиться на такому рівні, що палатку не промочить ніякий дощ, а в спальнику буде тепло навіть у найхолоднішу ніч. А з урахуванням свіжого гірського повітря та пройденої дистанції в день – сон у поході, як на мене, дуже кльовий.

   Міф 7. Мене з’їдять вовки. На сьогодні зустріти здорового дикого звіра в Карпатах доволі складно. Наслідки глобалізації. Крім того, вони теж бояться людей. Та і у більшості випадків ми йдемо находженими стежками та ще й галасливою компанією. Проте, всеодно потрібно уважно дивитися під ноги, не лазити густими кущами, закривати палатку. Так ризик зустріти павучка чи якусь комаху буде набагато менший.

   Міф 8. Мені буде нудно. Хтось вважає, що в поході ти тільки йдеш, їси і спиш. Це ж так скучно. Ніяких розваг! Все це міф. В похід ходять активні, позитивні, веселі люди. І ми ж самі організовуємо свої розваги і дозвілля. Цікаві дискусії, «поетичні вечори», ігри – все це присутнє в нашому поході. А щовечора веселі посиденьки навколо багаття з піснями та смішними життєвими історіями є найкращим завершенням дня.

   Міф 9. Треба носити важкий рюкзак. Так, всі речі ми носимо з собою на плечах. Проте, якщо правильно спакувати рюкзак і взяти з собою лише найнеобхідніше, то вага рюкзака не перевищуватиме 10-15 кг, в залежності від кількості днів і пори року. Переносити цю вагу під силу кожній людині, тим більше з сучасними рюкзаками, які оснащені хорошими підвісними системами.

    Міф 10. Не маю з ким піти. Останнім часом пішохідний туризм набуває все більшої популярності. Кількість бажаючих випробувати себе зростає з кожним роком. Однак йти у похід найкраще з групою однодумців, і не важливо знайомі ви були до цього чи ні – похід завжди поєднає та здружить людей. Наш клуб мандрівників «Подорожуй ТОЛКОВО» завжди відкритий для нових учасників.

                    Тож не придумуйте собі виправдань і гайда у похід.