Похід країною сванів (всі розповіді)

Наш минулорічний похід по Кавказу (Сванетія, Грузія) виявився настільки цікавим, що ми не змогли вкластися в одну розповідь, і у нас вийшов цілий щоденник з 7 статтей. Тому для зручності ознайомлення з нашими враженнями та фото, ми вирішили зробити узагальнюючу статтю з посиланнями на кожну розповідь.

Перша розповідь присвячена добиранню до столиці Сванетії — Местії.


Друга розповідь — про радіальний вихід до озер Корульді, столицю Сванетії Местію та історична довідка про знамениті вежі.


Третя розповідь присвячена першому повноцінному похідному дню близько 17 кілометрів від Местії до Жабеші.


Четверта розповідає про перехід до одного з найдавніших та важкодоступних сіл Сванетії — Адіші.


П`ята розповідь — це повністю враження та переживання Тані від світанку і до заходу сонця одного з похідних днів.


Розповідь про перехід до найвисокогірнішої общини Грузії та усієї Європи — Ушгулі та вихід на Сванетський хребет.


Розповідь про морську частину нашого походу та про наші враження від Батумі – міста економічного дива та головного курорту Грузії.


Збираємося до Грузії і цього року — 16 -28 серпня, щоб знову пройтися стежками Кавказу. Приєднуйтеся до нашої ТОЛКОВОЇ команди!

Похід країною сванів. Дні 8, 9, 10. Морські

Лаунжувати ми прибули у невеличке курортне містечко Кобулетті. Тут ми зупинилися в одному з кемпінгів, вартістю 7 ларі (близько 70 грн) з особи за добу, який розміщується за 100 метрів від узбережжя Чорного моря. Увесь наступний день ми відпочивали на морі, а також прогулялися цим курортом. Якщо говорити про Кобулетті, то це типовий приморський курорт – щось схоже до нашого Коблево. Будова міста –  2 довжелезні вулиці (близько 12 км), які йдуть паралельно морю і такої ж довжини набережна та пляж, який, до речі, з гальки як і у Криму. Основними привабливими об’єктами є, мабуть, набережна і пляж, ну і класична інфраструктура курортного містечка – готелі, ресторани, сувенірні ринки. Якщо ви любите спокійний пляжний відпочинок, то цей курорт вам сподобається: практично все житло поруч з морем, велика кількість закладів харчування та магазинчиків, ну і ціни тут доволі демократичні, на рівні з українськими курортами. Цікавим і смачним заняттям у Кобулетті для нас стало збирання лісових горіхів і смакування ними. Збирали ми їх одразу на березі моря. Де ж вони там взялися? Протягом доби до цього у горах вирувала сильна гроза, яка позбивала величезну кількість горіхів і гілок ліщини, які струмками і річками були винесені в море.

dsc_0006

dsc_0008

А вже наступного дня ми відправилися у Батумі – місто, про яке я неодноразово читав – економічне диво і головний курорт Грузії. Адже саме тут діє вільна економічна зона, казино, залучено іноземні інвестиції. І справді, як тільки ми сюди потрапили, то склалося враження, що ми виїхали замежі Грузії і потрапили в один з дорогих курортів Європи. Маршрутка з Кобулетті доставила нас практично до центру міста – до морського вокзалу та гавані. В Батумі, як і в інших містах Грузії, є значна кількість туристичних інфоцентрів,де можна безкоштовно взяти карту міста, різні буклетики і навіть якісний путівник десь на 100 сторінок.

dsc_0052

dsc_0045-2

Озброївшись картами та путівником ми відправилися знайомитися з основними пам’ятками міста. І першим на нашомумаршруті виник «Парк Чудес» — велика відкрита площа на набережній з найбільшою концентрацією пам’яток міста.

DSC_0215

Тут же розміщений сучасний символ міста – 8 метрова модернова скульптура «Алі та Ніно». Пам’ятник був створений по мотивах популярного роману Курбана Саїда, про кохання грузинської християнки Ніно та азербайджанського мусульманина Алі, які через різну національність та віросповідання не можуть бути разом. Статуї постійно рухаються. Впродовж 10 хвилин можна спостерігати як вони повільно зближаються, зливаються в єдине ціле і розходяться.

DSC_0076

DSC_0249

На площі також розміщена одна з найбільш незвичайних будівель міста – Вежа алфавіту — в честь грузинського алфавіту, одного з найдавніших у світі. Вежа має висоту 135 метрів і побудована в формі молекули ДНК, яку створюють 33 літери грузинської азбуки.

DSC_0214

Посеред «Парку чудес» стоїть батумський маяк, який був побудований в кінці ХІХ століття французами. Колись він розташовувався на самій окраїні мису,  і далеко виступав у море. А тепер по його розташуванню можна судити наскільки під час створення міста його відсунули від міських кварталів.

DSC_0093-2

Довершує образ «Парку чудес» величезне оглядове колесо, висотою 55 метрів.

DSC_0068-2

Далі ми відправилися прогулятися вздовж головної пам’ятки міста — батумського приморського парку, який простягається на 7 кілометрів, через весь Старий і Новий Батумі. Фактично це величезна набережна – гігантська прогулянкова зона, в якій розбиті парки з субтропічною рослинністю, прокладені зручні пішохідні та велодоріжки, встановлено безліч лавок і дуже цікавих і самобутніх скульптур та художніх інсталяцій.

DSC_0105-2

DSC_0209

Ми пройшли практично увесь приморський бульвар.  Вздовж старого міста спостерігається скупчення парків, колонад, а біля нового Батумі було враження, що гуляємо десь на Маямі біч – пальми, модернові хмарочоси, люди на велосипедах та роликах.

DSC_0196

DSC_0200

Після приморського парку ми відправилися в глиб Старого Батумі. Тут теж все відполіровано-реставровано, Особисто мені така реставрація не дуже по душі, адже складається враження, що всі будівлі побудовані просто під старовину. Тут ми відвідали центральну площу Батумі — площу Європи, в центрі якої встановлено статую Медеї з золотим руном, яка нагадує про тісний взаємозв’язок Грузії з Європою. 

DSC_0165

DSC_0172

В продовження прогулянки старим містом, завітали і на площу Пяцца, і  на Театральну площу та й загалом прогулялися вуличками міста. Обідати завітали до одного з місцевих ресторанів,  ціни досить демократичні. Для прикладу страва із 5 великих хінкалей (стандартна порція на 1 людину) коштувала 4 ларі.

Панорама_без_названия1

DSC_0268

DSC_0264

Надвечір ми ще вирішили піти на оглядове колесо, щоб з висоти пташиного польоту ще раз оглянути цей без перебільшення економічне диво Грузії.

DSC_0229

DSC_0244

Що вразило в Батумі, так це чистота і доглянутість всього і всюди: червоні двосторонні велодоріжки, пальмові алеї вздовж бульварів та вулиць, модернові хмарочоси та пам`ятники, високотехнологічна інфраструктура. Дивлячись на сучасний Батумі і не скажеш, що років 15 тому це був типовий провінційний курорт. Однак, зважена політика та інвестиції, дали змогу побудувати грузинський «Дубаї». 

Стомлені, але сповнені вражень ми поверталися до свого кемпінгу в Кобулетті. Вже з маршрутки ми бачили ту відому нічну ілюмінацію Батумі, але сил вже не було, тому повернемося сюди ще, адже залишилося ще багато чого подивитися — це і канатна дорога, і ботанічний сад, і старовинні фортеці. Повернемося ми сюди наступного серпня, адже Кавказ настільки полонив нас, що походи в Грузію будуть кожного року, запрошуємо і вас!  

Похід країною сванів. День 3. Активно-похідний

Ранок зустрів нас сонячною та безвітряною погодою з відмінною видимістю, що немало порадувало нас та підняло морально-психологічний стан на ще вищий рівень. Поснідавши та  зібравши всі свої пожитки в нелегенькі рюкзаки, наша команда вийшла на маршрут. Залишаючи Местію позаду, ми ще довгий час мали змогу милуватися її краєвидами, великим скупченням сванських веж, неспішним пробудженням місцевих жителів та туристів.

DSC_0709

DSC_0713

DSC_0762

А згодом нам у всій своїй красі відкрилася гора Ушба, про яку ми писали в попередній статті та красою якої так і не змогли насолодитися в той день через початок грози. Сьогодні ж її засніжені вершини виблискували білизною на яскраво-блакитному небі та у поєднанні із зеленими квітуючими літніми луками створювали незабутнє враження. Емоції вирували. Хотілось фотографувати все і з усіх ракурсів, а коли розуміли, що фото все рівно не передає тієї краси, то з широко відкритими очима і затамованим подихом намагалися закарбувати в пам’яті всі ті неймовірні краєвиди.

DSC_0737.jpg

DSC_0741

DSC_0770

DSC_0785

DSC_0777

Ще до обіду, набравши висоту 500 м, що було не так легко зробити як пишеться зараз, адже довелося підніматися крутою і дуже вузькою лісовою стежкою ще із півсотнею інших туристів то пропускаючи когось, то переганяючи, ми зійшли на перший в цьому поході перевал висотою близько 2000 метрів. Тут ми зробили досить тривалий перепочинок, адже нам відкрилася запаморочлива панорама долини річки Мульхара з величезною кількістю маленьких сванських поселень та ще одна з відомих вершин – Тетнульд.

DSC_0867

DSC_0806

DSC_0836

DSC_0857

Гора Тетнульд (з груз. Біла гора) висотою 4852 метри є десятою за висотою вершиною Кавказу. ЇЇ ще називають еталонною горою, адже з якого б боку ви на неї не дивилися —   все рівно побачите правильну пірамідальну форму з чотирма гранями.

DSC_0912

Крім нас на перевалі було ще дуже багато туристів з різних куточків як пострадянського простору, так і Євросоюзу, адже трекінгові маршрути Сванетією є одними із найпопулярніших не лише в Єропі, а і у світі. Особливо багато ми зустрічали любителів подорожувати з Німеччини, Великобританії, Польщі, Росії, України та ін. Варто зауважити, що на відміну від Українських Карпат, де туристів значно менше — гори Грузії надзвичайно чисті. Тут ви не побачите не те що гори смітників, рідко зустрічаються навіть кинутий папірець чи пуста пляшка. Не знаємо, чи пов’язано це з культурою туристів, чи можливо тут постійно прибирають місцеві, тим паче, що новенькі пронумеровані баки для сміття ми зустрічали навіть у найвіддаленіших і важко доступних селах, проте факт залишається фактом.

DSC_0932

Нафотографувавшись на перевалі, ми розпочали спуск до долини річки Мульхара повз значну кількість сванських поселень, які розташовані по маршруту. Дорогою ми зустріли багато домашніх свиней, які просто гуляли вулицями, пагорбами та самі шукали собі їжу. Згадався мультфільм з дитинства — «Далеко, далеко, на лугу пасутся ко….. «, а тут не кози, і навіть не корови, тут — свині.  Для нас це було досить дивним…

 

DSC_0938

Это слайд-шоу требует JavaScript.

Проте, головною твариною Свантеїі є корови, які пасуться в горах інколи в таких важко доступних місцях, що часто виникало питання — «як вони туди вилізли?». Гуляють корови до пізнього вечора, ніхто їх тут не пасе і таке враження, що вони усюди.

DSC_1103

Это слайд-шоу требует JavaScript.

Пройшовши декілька кілометрів долиною річки, ми вийшли до с. Жабеші — орієнтовного місця нашої ночівлі.

DSC_0945

DSC_0952

DSC_0958

Велика кількість туристів залишилася позаду, через те що окремі групи попрямували до різних сіл на ночівлю. Це пов’язано з тим, що більшість з таких мандрівників здійснюють піші переходи з невеличкими рюкзаками від одного села до іншого і ночують у місцевих гестхаусах.

Гестхаус – дослівно, гостьовий будинок, господарі якого живуть в ньому ж, або поруч і здають кімнати туристам за певну плату. В таких будинках можна не лише переночувати, а і в досталь поласувати місцевими стравами, які готують господарі та вартість яких включена. Зараз практично кожен будинок в Сванетії перетворений в гестхаус (туристів вистачає) і це фактично є основним джерелом заробітків місцевого населення. Ціни розпочинаються від 20 ларі (200 грн.) за ніч з людини і в залежності від умов та віддаленості – популярності поселення – зростають. Найдорожчі гестхауси ми зустріли в Ушгулі. Часто діти, які в школі вивчають англійську і знають декілька фраз, запрошують туристів саме до свого гесту.

DSC_1083

Нас теж намагались заманити в такі гестхауси місцеві діти, не встигли ми і декілька кроків зробити по селу. Але так як ми справжні туристи, які ночують у наметах, то місцем нашої ночівлі стала вирівняна ділянка над селом з неймовірною панорамою не лише на с. Жабеші, а й величні гори, що його оточують. Поряд знаходилося і джерело мінеральної води типу «нарзан», зі смачною, але дещо перенасиченою залізом водою.

DSC_0962

DSC_0970

Гори Кавказу виявилися доволі виснажливими: чи то значний перехід під палючим Сонцем, чи може висота близько 2000 м, змусили нас вже о 21 -00 спати міцним цілющим сном…. Далі буде…

Андрій Марущинець, Тетяна Прокопчук

Читайте наступну розповідь: Похід країною сванів. День 4. Мандруючий

 

Похід країною сванів. День 2. Акліматизаційно-пізнавальний

Цього дня у нас була запланована поступова акліматизація, тобто ми не пішли  по маршруту, а залишились на день у місті Местія та вранці відправилися у  радіальний вихід (без рюкзаків) до озер Курульді, які знаходяться за 10 км від селища на висоті  2750 метрів. Тож, залишивши свої речі в гостинному кемпінгу, ми почали неспішний підйом. Дорогою нам відкривалися захоплюючі краєвиди на сванські поселення вздовж річки Мульхара та засніжені вершини Сванетського хребта.

DSC_0484

DSC_0486

DSC_0494

Дві години стрімкого підйому по звивистих, порослих ліщиною з величезною кількість уже майже стиглих горіхів, стежках — і ми біля «хреста» — невеличкої вершини, що здіймається на 800 м над Местією та висоті якої закінчується лісова зона. Саме з даного місця відкривається найкращий вид на селище, тому тут побудовано оглядовий майданчик і  встановлено великий залізний хрест.

DSC_0506

 

Проте не цей вид нас вразив найбільше. Дух перехопило від  засніжених вершин Головного Кавказького хребта (ГКХ), які нам відкрилися з даного ракурсу. ГКХ простягається на 1200 км від Чорного до Каспійського морів і саме на ньому розміщені усі найвищі вершини Кавказу. Хребет ділить Кавказ на дві частини — Північний Кавказ (російська частина) та Південний Кавказ (грузино-азербайжанська частина), і саме по ньому проходить кордон між країнами. Найвищою частиною ГКХ є центральна, яка знаходиться між Ельбрусом (5 642 м) та Казбеком (5047 м) і де зосереджена найбільша кількість п’ятитисячників.

 

DSC_0511

DSC_0541

Залишивши зону лісу, ми продовжили підйом по квітучим та дуже мальовничим альпійським лукам. Однак, згодом почулися перші тривожні погримування, які були ще дуже далеко, проте з кожною хвилиною, начебто, наздоганяли нас. У мене, все таки, була надія, що ми встигнемо ще до негоди дійти до озер Корульді, однак хмари почали сильно згущатися і видимість гіршала…

DSC_0550

DSC_0606

DSC_0551

DSC_0558

За декілька кілометрів до мети ми змогли хоч трішки побачити легендарну вершину – Ушбу, за яку вчепилось декілька хмаринок, з поміж яких вона періодично визирала. Гора має дві вершини — Північну (4694 м) та Південна (4710 м). Хоча за абсолютною висотою г. Ушба не є найвищою на Кавказі, однак сходження на неї є одним з найскладніших, яке ускладнюється фактично 2 кілометровими гранітними відвісними стінами перед самим піком…. Про неї мріє кожен альпініст, але через надскладний підйом частота нещасних випадків значно вища, ніж при сходженнях на інші вершини.

DSC_0572

DSC_0578

Коли до нашої сьогоднішньої цілі залишилося менше кілометра, негода зробила свою недобру справу — все почало затягувати туманом та й гроза підходила  все ближче і ближче, оточуючи зі всіх сторін. Тому нам нічого не залишалося, як  повернути назад…

DSC_0604

DSC_0594

DSC_0580

DSC_0611

Добряче змокнувши, ми повернулися до кемпінгу. Під вечір дощ припинився і навіть вийшло сонечко, що дозволило нам більш детально дослідити Местію.

Як ми вже писали, Местія – столиця верхньої Сванетії, яку незважаючи на важкодоступність та значну віддаленість від столиці, теж не оминула активна фаза реформ у Грузії. Це проявилося не лише у вперше побудованій декілька років назад асфальтованій дорозі, а і наявності в самісінькому центрі містечка  футуристичних будівель поліції та муніципалітету.

DSC_0616

DSC_0619

Також, у центрі розміщений дуже своєрідний пам’ятник цариці Тамарі, а на центральній площі містечка знаходиться туристичний інфо-центр, де безкоштовно можна взяти карти маршрутів та різноманітні інформаційні буклетики.

DSC_0622

Проте, головними пам’ятками Местії і всієї Сванетії є кам’яні вежі, які ми і відправилися досліджувати. В історії цих споруд досі багато загадкового та міфологічного. Наприклад, до сьогодні не відомо для чого саме вони будувалися та з якою метою використовувалися.

DSC_0627

 

В минулі часи практично кожна сім’я у Сванетії, мала таку вежу. Зазвичай, вони будувалися поруч з будинком і були з’єднані з ним переходом. Більшість сванських веж — творіння VIII–XIII століть. За будовою — це 4-5 поверхові кам’яні споруди, в основі яких квадрат  зі сторонами 4-5 метрів, що дещо звужується до верху. Вежі будувалися вручну, з каменів, які добувалися в горах. Неотесане каміння укладалося на вапняковий розчин. Кладка була дуже міцна.  До вежі не було входу зовні, а потрапити в середину можна було або з прибудованих будинків, або прямими підземними ходами, про які знали тільки члени сім`ї.

DSC_0666

DSC_0689

Достовірної інформації про те, чому свани раптом стали будувати вежі, немає. Проте, існує значна кількість версій, найцікавіші з яких наступні:

  • Вежі будувалися для захисту як оборонні споруди від нападів зовнішнього ворога, а також використовувалися для передачі з допомогою сигнальних вогнів різноманітної інформації.
  • Сванські вежі будувалися для престижу. Висота, розміри та кількість веж показували добробут та силу сім’ї чи клану. У кого більші та вищі вежі — той і заможніший.
  • Вежі будувалися для захисту від лавин, які сходять з гір.
  • Вежі будувалися як склади для продуктів харчування.
  • Вежі використовувалися для внутрішньо-сімейної сексуальної активності. В будинку всі сплять, а тут ціла вільна і затишна вежа…
  • Найбільш вірогідна, на нашу думку, версія, що вежі використовувалися як укриття сім’ї від поширеного в горах звичаю «кровної помсти» (ліцврі). Менталітет сванів був типовий для ізольованих територій: тут завжди всі ділилися на клани і воювали між собою. Віками головним ворогом сванів були не іноземні завойовники і навіть не ворожнеча кланів, а страшний внутрішній ворог «ліцврі» — звичай кровної помсти. За оцінками вчених ліцврі тут набув величезних масштабів — за 5 століть знищили більше 200 сванських родів. Так, у випадку загрози зі сторони «кровників», у вежу зносилися запаси продовольства, води тощо, що дозволяло сім’ям переховуватись там довгий термін.

DSC_0673

Зараз ці вежі – туристична принада і один із видів заробітку місцевих жителів. За 2 ларі ви можете зайти у вежу та піднятись на її покрівлю. Це ми і зробили. Чесно кажучи, підйом по дерев’яних драбинах через вузькі отвори – не найлегший, тим паче якщо перед тобою і підіймаються, і спускаються десятки туристів. Та і покрівля – не сама надійна. Проте, саме з даху нам вдалося побачити усю красу сванських веж, їх кількість (адже з центральної вулиці їх практично не видно), велич…

DSC_0684

DSC_0640

DSC_0636

Знову почалася злива. Але ми дуже сподівалися, що Грузія все ж таки проявить до нас гостинність, і завтрашній похідний день подарує нам ще більше яскравих емоцій та неймовірних краєвидів. Далі буде…

Андрій Марущинець, Тетяна Прокопчук

Наступна розповідь: Похід країною сванів. День 3. Активно-похідний

Похід країною сванів. День 1. Екстремально-переїзний

За увесь період часу, що я займаюся пішохідним туризмом, було пройдено десятки маршрутів Кримськими горами, Карпатами, Троодосом (Кіпр). Однак, постійно виникало непереборне бажання спробувати щось нове – відвідати вищі гори, побачити засніжені піки, пройтися складнішим маршрутом. І ось нарешті збулася і моя далека мрія – похід в горах Кавказу, найвищої  та найпотужнішої гірської системи Європи.

Своє знайомство з Кавказом я та шестеро однодумців вирішили здійснити у найгостиннішій країні світу – Грузії, а саме в одному з наймальовничіших та найколоритніших її регіонів – Сванетії. Це один з найвіддаленіших та важкодоступних районів Грузії, який довгий час був практично ізольований від зовнішнього світу, результатом чого стало збереження в цьому краї унікальної культури. Сванетія дуже відрізняється від інших районів Грузії, передусім, своїм корінним народом, який тут проживає. Горді, суворі, небагатослівні свани по менталітету та поведінці зовсім не схожі на інших грузинів. Цей народ ніколи і ні ким не був завойований.

DSC_0470

 

Безпосередньо наш маршрут пролягав Верхньою Сванетією — це величезна долина у верхів’ях річки Інгурі, яку з півночі обрамлює Головний кавказький хребет (по ньому проходить кордон Росії та Грузії, і тут розміщені майже всі найвищі вершини Кавказу — Шхаара, Ушба, Тетнульд), а з півдня оточує Сванетський хребет. Крім неймовірної краси природи Верхня Сванетія також відома своїми кам’яними вежами, яких тут сотні. Споруди були збудовані ще у ІХ – ХІІ століттях і зараз входять до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Щоб показати вам побільше фото та детальніше ознайомити з Грузією і Сванетією, розповідь про наш похід ми вирішили зробити у вигляді щоденника, тобто в кожній наступній статті буде описано один день нашого походу.

Розпочалася наша подорож з авіа перельоту до столиці Грузії – Тбілісі. Вже за традицією ми скористалися лов-кост тарифами від МАУ, і ще за 10 місяців до запланованого походу придбали квитки на літак. Через технічні проблеми наш переліт затримався аж на 5 годин і до столиці Грузії ми дісталися близько 7 ранку (замість 2 години ночі). Тож наш похід перетворився вже у справжню пригоду, адже нам ще потрібно було дістатися до столиці Сванетії – Местії, яка знаходиться за 450 км від Тбілісі, та маршрутки до якої відправляються від залізничного вокзалу лише з 5 по 8 годину ранку (у зв’язку з тим, що дорога займає близько 9 годин стрімкими звивистими гірськими серпантинами, перевізники намагаються закінчити цей маршрут ще засвітла). Тож швидко обмінявши гроші в аеропорту за досить гарним курсом (грошовою одиницею Грузії є ларі: 1 ларі – 11 грн.), ми попрямували на міському автобусі (всього за 0,5 ларі) до залізничного вокзалу.

DSC_0433

 

Напевно серед нас був щасливчик, адже ми все таки встигли на останню на цей день маршрутку до Местії.

DSC_0430

Окремо варто сказати про транспорт Грузії. Тут як і в Україні практично всі перевезення здійснюються на маршрутках, не з автовокзалів, а з умовних місць, про які всі знають і так само без ніяких квитків. А поїздка з місцевими «водіями-шумахерами», які на стрімких гірських серпантинах мчать з величезною швидкістю та з дуже своєрідною манерою їзди (з ігноруванням правил дорожнього руху) – виявилася однією з найекстримальніших етапів нашої подорожі. Проте, якщо абстрагуватися від дороги, то усі грузини дуже доброзичливі та привітні до туристів (як водії так і пасажири-попутники). Так, водій, дізнавшись, що ми з України, вирішив показати нам красу Грузії і не зважаючи, що маршрут був рейсовий, робив зупинки в самих мальовничих місцях та закладах харчування. Завдяки цьому ми мали змогу спробувати місцеву кухню, подивитися на Інгурську ГЕС та однойменне водосховище тощо. При цьому інші пасажири не заперечували, а навпаки всіляко сприяли нашому ознайомленню, розповідаючи про своє повсякденне життя, гостинно до нас відносилися, всіляко рекламували та розповідали про свою країну.

DSC_04472

Під час першої зупинки в одному з придорожніх кафе, ми спробували одну з головних страв Грузії – хачапурі (хлібна страва з сиром) та запили місцевим лимонадом, який тут дуже популярний і продається практично скрізь.

DSC_0435

Друга зупинка була біля гігантської плотини Інгурської ГЕС, яка є найбільшою на Кавказі та була побудована у 1978 році. Висота плотини становить 271 метр, довжина по верхній частині — 728 метрів, і за цими показниками вона займає 4-те місце у світі.

DSC_04432

DSC_0440

Наш водій зупинився і поблизу Інгурського водосховища, в невеличкому придорожньому кафе, з тераси якого відкривається захоплюючий вид на бірюзову водичку водосховища, розміщеного в широкій гірській долині між величними горами. Тут ми спробували страву, яку можна скуштувати тільки у Сванетії – куб дарі — сванський м’ясний пиріг.

 

DSC_0476

DSC_0474

 

Ще декілька годин стрімкими серпантинами і ми добралися до столиці Сванетії – смт. Местія. Це адміністративний, культурний та релігійний центр Верхньої Сванетії, з чисельністю населення 2600 осіб (проте, як повідомляють місцеві, у розпал сезону чисельність туристів, які ночують у місті перевищує чисельність постійних жителів). Місто розташоване на висоті 1500 метрів над рівнем моря. Саме з Местії розпочинаються більшість маршрутів у цьому регіоні. Безпосередньо наш похід розпочинався теж з цього містечка. Однак , виснажені 9 годинним екстремальним переїздом, ми залишили огляд міста на наступний день, а сьогодні поселилися в одному з кемпінгів (тут вони розміщені просто в дворах, садках місцевих жителів та є одним з видів підзарбітків).

DSC_0478

DSC_0482 

Сил вистачило лише на приготування вечері (смачного борщику)… Далі буде…

Похід країною сванів. День 2. Акліматизаційно-пізнавальний